Рослини - символи України




МИСТЕЦЬКИЙ ПРОЕКТ 

РОСЛИНИ - СИМВОЛИ УКРАЇНИ

родинне свято

1.Ведучий
             Люблю тебе, мій рідний краю,                                                                        
             Люблю,як матінку свою.                                                  
             І вірним серцем я вбираю
              Красу невимовну твою.        
             Люблю поля ,ліси і гори,  
             Твої озера голубі,                                                                                
             А синє небо,наче море,    
             Так  до лиця іде тобі.                                                                        
             Ти у піснях,у вишиванках,                            
             В барвистих квітках навесні,                                    
             Вмиваєш росами щоранку              
             Свої простори осяйні.        

2.Ведучий
      Україна - це отча земля,рідний край, де ми народилися. Її багатства-це безкраї лани пшениці, вишневі сади, квітучі поля льону, калинові гаї. Кожен народ має свої святині, свої символи, опоетизовані образи дерев, квітів, птахів, тварин. Є  вони і в нашого українського народу .   Калина, верба, дуб, барвінок, соняшник, мальви, чорнобривці, любисток, мята… Вони  віддавна  уособлюють  красу  України, духовну  міць  її народу, засвідчують любов до рідної землі.
 Поети і художники всіх часів створили безліч віршів та полотен про красу природи, які глибоко зворушують серця, приносять велику естетичну насолоду.

3.Ведучий
Калина - це символ краси  й дівочої вроди, символ нашої рідної України. Мені розповідала ще моя прабабця про те, як колись люди шанували калину. Не було, здається  хати, біля якої не зросла калина. Навесні калина вкривається білим цвітом і стоїть як наречена, у білому вбранні, а восени палахкотить гронами червоних плодів. Як забіліють її квіти, дівчата прикрашають ними коси. А коли кетяги достигали, їх вішали попід стріхою. «Ідеш,- казала бабуся, - селом, а хати неначе у коралах, червоніють густими намистинками аж до пізніх заморозків». А яке ж весілля без калини?  Коли випікали весільний коровай, неодмінно прикрашали його калиною.

4.Ведучий
Славетні поети – українці присвячували калині свої рядки.
(звучить у записі пісня «Ой у лузі червона калина»)
 5.             Тарас  Григорович  Шевченко
                         Тече вода з- під явора
                         Яром на долину.
                         Пишається над водою
                         Червона калина.
                         Пишається калинонька,
                         Явір молодіє,
                         А кругом їх верболози
                          Й лози зеленіють.
       
 6.           Іван Франко
       Червона калино, чого у лузі гнешся?
       Чи світла не любиш,
                                       до сонця не пнешся?
       Чи жаль тобі цвіту на радощі світу?
       Чи бурі боїшся, чи грому з блакиту?
       Не жаль тобі цвіту, не страшно і грому,
       І світло люблю я, купаюся в ньому,
       Та в гору не пнуся, бо сили не маю,
       Червоні ягідки додолу схиляю,
       Я вгору не пнуся, я дубам не пара,
       Та ти мене, дубе, отінив, як хмара.
                       
7.         Марійка Підгірянка
                                                 
             Колися, калинонько, колися,
             Зеленими листочками пропишися.
             Сонячним промінням розмалюйся,
             Ще й з тим вітром буйнесеньким                
                                                         розцілуйся.

             Ще й срібною росою вмийся чистою,
             Надінь свої ягідочки, як намисто.
             Буде тобі, калинонько, так весело,
             Як поглянеш в чисту річку,
                                                  як в глядило.
8.             Леся Українка «Калина»
         
          «Чия то могила в полі при дорозі,
          Що над нею калинонька цвіте на морозі,
          Що на тій калині листя кучеряві,
          А між цвітом білесеньким ягідки криваві».
          Шуміла калина листом зелененьким:
          «Ой, що ж се я німа стою над моїм миленьким?
          Поки ніж не крає, дерево не грає.
          А хто вріже глибоченько, тому заспіває.
          А хто вріже гілку, заграє в сопілку,
          То той собі в серце пустить калинову стрілку».
9. Ведучий
Калина – це спогад про домівку, про родину. З давніх-давен існує такий звичай: біля щойно зведеної оселі на примітному місці у першу чергу висаджували калину.
         
10.   Говорила мати: «Не забудься, сину,
       Як будуєш хату, посади калину.
       Бо вогненні грона – наша кров червона.
       Зоряна калина – і краса, і врода
       Нашої країни, нашого народу»
       Пам’ятаєш, сину, що сказала мати:
       «Посади калину в себе біля хати»?
11. Ведучий
А маленький незрівнянний співак українських садів і дібров в’є своє гніздо на калиновому кущі.
 
12.              Ой, вийду я на гору,
                   На високую, крутую,
                   Подивлюся в долиноньку.
                   На червоній калині
                   Соловейко гніздо в’є,
                   Ні велике, ні мале,
                   Саме добре, помірне.
                   Соловейку маленький,
                   В тебе голос тоненький.
                   Защебечи ти мені,
                   Бо я в чужій стороні.
13 . Ведучий
З калини плетуть гірлянди, нею прикрашають весільні столи , світлиці, букет калини  ставлять перед молодими, бажаючи їм вічної краси й любові.
На веселому святі  обжинок  дівчата вплітають у вінки червоні кетяги калини.  
                 Ідіте, дівоньки, в долину
                 По червону калину
                 Наламайте квіточок,
                 Щоб прикрасити віночок.

      (звернення до дівчат, які заплітають коси)  
14. Ведучий
  Верба – це жіночий символ, уособлення таємничої сили жінки, плодючості й материнства. Це дерево  пов’язане з водою, отже, символізує здоров’я і життя.
У давнину верба була священним деревом у слов’ян. Вважають, що вона уособлювала бога сонця, й тепер у народі кажуть, що «саме сонце п’є воду з вербових листочків, тому вони такі похожі на сонячні промінці.

 15. Ведучий
 Верба – одне з найулюбленіших в Україні дерев. «Дарма, верба, що груш нема», - кажуть про неї і обсаджують молодими деревцями ставки, береги річок, дороги, обійстя, криниці. Щороку, повертаючись із церкви на Вербну неділю, селяни встромляють у землю освячені галузки, і з них виростають дерева, які надають українським селам особливої характерної краси. «В кінці греблі шумлять верби, що я насадила»,  - співається у пісні.
16. Ведучий
Свяченою вербою стьобали одне одного, щоб бути «великим, як верба, багатими, як земля, і здоровим, як вода». Освячені вербові гілочки оберігають від грози, пожежі, нечистої сили.
 17. Ведучий
«Де верба – там і вода»,- каже прислів’я. Люди давно помітили,що верба росте біля чистої води, й за допомогою вербового прудка навчилися шукати джерела. І криниці копали під вербою. А ще кажуть: «Верби довкола водоймища – воді спокійно і добре, значить, і тобі спокій нестиме така вода. Маєш на душі смуток – притулись: верба забере».
Образ верби надзвичайно поширений у веснянках і купальських піснях:
18.              Перекину кладку через муравку
                  Вербову, вербову.
                  Ой час вам, дівоньки, йо час, голубоньки,
                  Додому, додому.
                  Дівчино Марійко, ти ясна зірко,
                  Та з своїм миленьким, соколом ясненьким,
                  Звінчайся, звінчайся.

19.             Ой не стій, вербо, над водою
                  Та не пускай гілля до Дунаю;
                   А Дунай – море розливає,
                  І день, і ніч вода прибуває,
                  З верби коріння підмиває,
                  З верху верба усихає.
                  Стань собі, вербо, на риночку
                  В хрещатенькім барвіночку,
                  І запашнім василечку!

20.                                     Ой у лузі у темному
                         Та над морем над глибоким
                         Та стоїть верба похилая.
                         Під вербою знамен стоїть
                         Під знаменем  козак лежить.
                         В головоньках – свіча горить.

21.                   Ой ти, вербо моя кучерявая…
                        На крутих бережках похилилася…
                        А дівчина від сну пробудилася
                        І згадала собі, з ким любилася.
                        Як в вишневім саду розлучалася,
                        Як в вишневім саду розставалися. –
22. Ведучий.
Дуб – символ сили, чоловічої могутності, священне дерево бога – громовика Перуна.           У народнопоетичній уяві дуб виступає в ролі світового дерева. Він символізує світову вісь, яка сполучає верхній і нижній світи – живих істот і померлих предків, знаменуючи центр всесвіту. Під дубом розташований вхід до підземного царства, по дубу можна залізти й на небо. Згідно з міфологічними уявленнями, дуби існували ще до народження світу. Про це співають у світотворчих та величальних колядках:
23.            А на тім морі ой два дубочки,
                 На тих дубочках два голубочки….
                 Стали  радити, як світ сотворити….

24.            На твоєму дворі дуб гіллянистий,
                 А в тому дубі та й три користі…
                 У корень дуба – сивії бобри,
                 Посеред дуба – ярії  пчоли,
                 У версі дуба – ясні соколи.

25.                Степан Руданський «До дуба»
…..А ти, дубе, кріпись,
Ти рости  та рости,
І до пекла дістань,
І у пекло заглянь,
І до хмари дістань,
І на небо поглянь…
І у силі, в добрі,
Як скала, затвердій.
І, як Бог світовий,
Над землею ти стій.

26. Ведучий.
 На Україні існує звичай садити дубок, коли народиться дитина. Якщо дуб гарно росте, це вважається доброю прикметою. Це повір’я втілилось в казці, коли дерево сповіщало про стан героя: як під’їздив богатир до свої домівки з перемогою – листя  на дереві зеленіло, як потрапив у скруту – скручувалось або  з нього капала кров.
   27. Ведучий.
     Дуб – чоловічий символ. У піснях він асоціюється з молодим парубком, козаком, а дівчина –з березою. Коли дуб і береза сняться в парі, вони віщують весілля. У любовній магії використовували  тріски з дерев, узяті в тому місці, де зрослися до купки дуб із березою. З дубом пов’язані різноманітні народні засоби лікування. Дубова гілка й кора служать оберегами проти відьом та мишей.
28. Ведучий
Із давніх-давен в українців особливе ставлення до квітів. І біля найбіднішої хатини під вікнами красувався квітничок, у якому були мальви й чорнобривці, м’ята і любисток, кручені паничі й рута, хрещатий барвінок. З квітами приходить весна і літо, любов і дружба, свята і традиції. Невідємним символом було вишивання квіток на вишиванках. Створюючи прекрасні узори, жінки надавали їм ще прекраснішого вигляду та значення.
Милують око українські вінки, плетені тендітними дівочими руками. Вважалося, що вінок з певних квітів на дівчині символізує дану їй долю.
А зараз ми вплетемо квіти у барвінковий вінок.
29. Барвінок – вічнозелена вюнка рослина, є символом добробуту, життєдайної енергії та невмирущості. Оберіг від нечистих сил та чаклування. Використовували його і як приворотне зілля. Здавна вважалося, що рослина дарує дівчині вроду. Дівчата умивалися напаром із барвінку. З нього плели вінки та прикрашали світлицю на весілля. Благословенним і чарівним вважається той край, де барвінок росте.
30.  «На сонечко я схожий і сонечко люблю, до нього повертаю голівоньку свою» - з цієї образної народної мудрості легко здогадатися, що йдеться про традиційного красеня наших городів і степових ланів. Соняшник – це і символ нашого постійного зачудування довколишнім світом, як виклик силам стихії, невідворотному процесові згасання квітучих барв природи.
31. З давніх – давен улюбленою в народі квіткою були мальви. Її високі стебла з яскравими рожевими, пурпуровими, білими квітами прикрашали ледь не кожну садибу. Високі квіти, немов сторожа, хапали зло і відкидали вбік. Сам Господь цю сторожу послав, щоб оберігати людину від біди. Мальви пускали на воду, як збиралися  йти в далеку дорогу… Мальви живлять спогади, зв’язують докупи родину.
32. Волошка прийшла до нас разом із житом. В українського народу волошка стала символом простоти і ніжності. Коли закінчувались жнива останній сніп селяни прикрашали волошками і ставили в дома в кутку. А ще їх називають васильками, які мають значну магічну силу як оберіг від злих духів, лихої долі та всіляких напастей – витівок лукавого. Вінки з васильків, сплетені на Зелені свята, протягом року зберігають в домівці.
33. Ромашка – королиця в українського народу стала символом кохання і миру. За те що, дівчата ворожать на квітці, відриваючи білі пелюстки, рослину називають ворожкою. Ромашці довіряють, як довіряють Сонцю. Бо в неї є дуже важливий сонячний елемент - золота серцевина….
34. Мак – символ безконечності й незчисленності зоряного світу, Всесвіту, і, водночас, сну і забуття. Макова голівка – символ заспокоєння. Мак освячують двічі на рік – на Маковея і на Спаса, в серпні, а також традиційно входить до складу куті. Мак символізує красу, молодість та їх скороминущість: натяк на це дають макові пелюстки, які швидко та легко обсипаються. Вінок із червоних маків – то вираз дівочої цноти й чистоти, які такі ж легко ранимі та вразливі, як і маків цвіт.
35. Ведучий.
  BІНОК - символ життєдайної сили Землі, а така сила - універсальна і всепроникна: без неї не цвіте цвіт і не в'яжеться колос, немає без неї плода на дереві і любові між людьми, без цієї сили не заспіває жайворонок над весняним полем і не освідчаться в коханні юнак і юнка, без неї не заспіває соловейко у ліщині і не заплаче немовля у ліщиновій колисці...
А тому ритуальне і обрядове призначення вінка невичерпне: уквітчана вінком наречена ходить запрошувати гостей на весілля; прикрашають вінком весільний коровай; вінок, кинутий у воду на Івана Купала, пророкує майбутнє; вінок з колосків - необхідний атрибут обжинок; кладуть вінок лише на шановану голову; загубити вінок - це втратити честь…….
Вінок вчить: жити треба так, щоб завжди бути гідним одягти вінок на свою непокриту голову.
Сплетений вінок із рослин – символів, пречудові твори народних художників і поетів співзвучні з ніжними мелодіями українських пісень.
36. Ведучий.
Справді, несподівані, невичерпні, безмежні дива твої природо! Тож бережіть її, любуйтеся її цвітом і плодом!
Будьте добрими і чуйними, посадіть біля своїх осель калину. Хай цей диво – кущ прикрасить ваш дім, хай у ньому соловейко зівє собі гніздечко і співає вам пісню про незнищеність нашого українського роду.
37. Ведучий
І ще подбайте, щоб із квітника було видно, що це – українська садиба. Не забувайте про чудові квіти – символи України. Сійте чорнобривці, мальви, садіть руту, м’яту і любисток. Нехай вони оберігають вашу хату і ваші душі від зла, будуть невичерпним джерелом душевного спокою, приносять свято в буденне життя.
 38. Ведучий
 З давніх – давен наші предки знали цілющі властивості багатьох рослин. До них належить і вже згадувані нині рослини – символи України: калина і верба. Всі добре знають, що калиновий чай – прекрасний засіб від застуди. Допомагає вона від кашлю. При серцевих, високому кров’яному тиску та інших недугах. У народі кажуть: «Червона калина від 100 хвороб  лікує». Тож давайте поп'ємо чай з калини і будемо всі здорові.
         
                           
                     

Немає коментарів:

Дописати коментар