Її величність гра

Владичко О.П. Посібник. Сокальщина крізь віки. Її величність - гра

________________________________________________________________

ІІ частина

ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ ГРА

Посібник

СОКАЛЬ - 2009

Владичко О.П. Сокальщина крізь віки.. ІІ частина.

                    Її величність гра. Посібник – Сокаль, 2009. -32 с.

Рецензент

методист методичного кабінету відділу освіти

Сокальської райдержадміністрації

Ніткевич Д.А.

            В посібнику зібрано конспекти нестандартних уроків, пізнавально-мистецьких ігор та перелік ігрових форм роботи, які допоможуть учителю зробити процес навчання цікавим та різноманітним.

            Посібник призначений для вчителів образотворчого мистецтва, художньої культури та мистецтвознавства.
  

ВСТУП

У будь-якій людині можуть розквітнути сотні несподіваних

талантів і здібностей, якщо їй надати для цього можливість.

Д. Лессінг

Виникнення зацікавлення в учнів предметом залежить в значній мірі від методики викладання , від того , наскільки вміло побудовано навчальний процес. Зараз, коли в навчальних закладах відбувається спад позакласної роботи, коли збільшується розумове навантаження майже на всіх уроках, слід задуматися над тим, як підтримати в учнів інтерес до матеріалу , що вивчається, як активізувати мислення учнів на уроці, стимулювати їх до самостійного пошуку, здобуття знань. Одним з різновидів активних методів навчання є пізнавальні ігри.

Гра — стрижень дозвілля, потреба дитини, можливість творчого вираження, вона сприяє розвиткові розумово-емоційної активності, тренує пам'ять, розвиває практичні вміння й навички. І є чарівним ключем, що відкриває двері в нове, у дотепер невідоме.

Ігри розвивають ініціативу і волю дитини, учать учнів жити і працювати в колективі, зважати на інтереси товаришів, приходити їм на допомогу, привчають до дисципліни, дотримання встановле­них правил.

У всьому своєму різноманітті ігри мають посісти чільне місце у виховній роботі, знайти широке застосування у школі і в позашкільних установах.

Організація гри

Гра є однією з генетичних основ худож­ньої творчості, яка сприяє її форму­ванню і супроводжує її. Гра — це образне, діяльне відобра­ження життя, вона виникла із праці і готує молоде покоління до праці, до активного пізнання навколиш­ньої дійсності.

Сучасна психологія визначає, що гра охоплює всі періоди життя людини, що це не вікова ознака, а важлива форма її життєдіяльності. Із грою пов'язане все життя людини, змінюються лише мотиви гри, форми проведення, ступінь вияву почуттів та емоцій. У грі виявляються і розвиваються творчі здібності, уява, фантазія. Дидактична гра — це різновид гри за правилами, які спеціально створює педагог з метою навчання та виховання дітей.

                               Гра на уроці (занятті) — такий вид роботи, що знімає втому, запобігає розумовому перевантаженню, підтримує працездатність

Структура дидактичної гри:

•      Дидактичне завдання визначається метою навчального та виховного впливу. Вона формується педагогом та відображує його навчальну діяльність. Дидактичне завдання гри визначають відповідно до тих вимог, шо передбачено програмою, з урахуванням вікових особливостей дітей.

•      Ігрове завдання відтворюється гравцями. Дидактичне завдання у дидактичній грі реалізується через ігрове завдання. Воно визначає ігрові дії. Головне те, що дидактичне завдання у грі замасковане та з'являється перед гравцями у вигляді ігрового завдання.

          Ігрові дії - основа гри. У різних іграх ігрові дії різняться напрямом  та ставленням до гравців.       

          Ігрові дії є засобом реалізації ігрового задуму, але містять і дії, які спрямовані на виконання дидактичного завдання.

•      Правила гри, їхній зміст і напрям обумовлені загальними завданнями формування особистості, ігровими завданнями та ігровими діями. У дидактичній грі правила завжди задані. За допомогою правил педагог керує грою, процесами пізнавальної діяльності та поведінкою гравців.

•      Підбиття підсумків (результат) проводиться відразу наприкінці гри. Це може бути підраховування балів; визначення гравців, які якісніше виконали ігрове завдання; визначення команд-переможців тощо.

Ділова гра готується і проводиться за такою схемою:

•    етап підготовки. Розробляння гри (розробляння сценарію та плану ділової гри; загальний опис гри; розробляння інструктажу; підготовка матеріального забезпечення);

•   введення у гру (постановка проблеми, мети; визначення регламенту і правил; розподілення ролей; формування груп; консультації);

•      етап проведення. Групова робота над завданням (робота з джерелами; тренування; «мозковий штурм»);

•            міжгрупова дискусія (виступ груп; захист результатів; робота експертів);

•      етап аналізу та оцінювання (висновки гри; аналіз, оцінювання та самооцінювання виконаної роботи; висновки та узагальнення; рекомендації).

Значення дидактичної гри, полягає в тому, що вона:

• дає волю, адже за наказом грати не можна, тільки добровільно;
• дає перерву у повсякденності з її утилітаризмом, з її монотонністю, з її твердою детермі­нацією способу життя. Гра — це неординарність;
• дає вихід в інший стан душі, адже, підкоряючись лише правилам гри, людина вільна від усіляких умовностей. Гра знімає те напруження, у якому перебу­ває підліток у своєму реальному житті, і заміняє добровільною і радісною мобілізацією духо­вних і фізичних сил;
• дає порядок, оскільки система правил у грі є абсолютною і безсумнівною. Неможливо пору­шувати правила і бути у грі;
• створює гармонію, формує прагнення до досконалості. Гра має тенденцію     ставати  прекрасною, хоча існує елемент невизначеності, суперечності;
• захоплює, у грі відсутня частко­ва вигода;
• дає можливість згуртувати та навіть створити колектив. Привабливість гри настільки велика, ігровий контакт людей одне з одним настільки повний і глибокий, що ігрові співдруж­ності виявляють здатність збе­рігатися і після закінчення гри;
• має елемент невизначеності, що збуджує та активізує розум;
• дає поняття про честь, проти­стоїть корисливим і вузькогруповим інтересам, дає поняття про самообмеження та само­пожертву на користь колекти­ву, оскільки тільки «зіграний» колектив може досягти успіху і досконалості у грі;
• дає компенсацію, нейтралізує недоліки дійсності, виявляє романтизм.
• дає можливість виявити або вдосконалити свої творчі нави­чки у створенні необхідної ігро­вої атрибутики;
• розвиває уяву, оскільки вона необхідна для створення нових світів, ситуацій, правил гри;
• розвиває стійкий інтерес до гар­ної літератури, оскільки рольо­ва гра створюється методом літературного моделювання; щоб створити свій світ, необхід­но попередньо прочитати про інші;
• сприяє розвитку дотепно­сті, оскільки процес і простір гри обов'язково припускають виникнення комічних ситуацій, жартів;
• розвиває психологічну плас­тичність. Гра далеко не тіль­ки змагання, але й театральне мистецтво, здатність вживатися в образ і довести гру до кінця;
• дає радість спілкування з одно­думцями;
• формує вміння орієнтуватися в реальних життєвих ситуаціях,
• програючи їх неодноразово у своєму, вигаданому, світі; роз­виває психологічну стійкість; знімає рівень тривожності; виробляє активне ставлення до життя і цілеспрямованість у виконанні поставленої мети.

Учитель в ігровій моделі виступає як:

• інструктор (ознайомлення з правилами гри, консультації під час її проведення),

•      суддя-рефері (коригування та поради щодо розподілу ролей),

•      тренер (підказки учням для прискорення перебігу гри),

•      головуючий, ведучий (організатор обговорення).

Дидак­тичні ігри не витісняють традиційні методи навчання і не замінюють їх, а надбудовуються над ними, част­ково акумулюючи їхній потенціал.

КОМАНДНІ КОНКУРСИ

«Ім'я, прізвище -  вид творчої діяльності»         

Ведучий. Подивимось, як ви знаєте знаменитих людей. Я називатиму ім'я та по батькові, а ви хором (або по командах, хто гучніше) вид творчої діяльності! (Зібрати розпорошену увагу аудиторії можна за допомогою масових ігор).

Георгій Нарбут — графік

Георгій Пінзель — скульптор

Марія Приймаченко -декоративно – прикладне мистецтво (розпис)

Катерина Білокур — декоративно – прикладне мистецтво (розпис)

Іван Труш — живописець

Роман Сельський - живописець

Олекса Новаківський — живописець

Олена Кульчицька — графік

Архипенко - скульптор

Тарас Шевченко – графік, живописець

Василь Шостопалець – декоративно- прикладне мистецтво (гончар)

Анатолій Покотюк - скульптор

Айвазовський – мариніст (морський пейзаж)

І.Шишкін – живописець- пейзажист

«Завивання вінків»

Дівчата зі штучних квітів плетуть віночки. Переможе та коман­да, дівчата якої прикрасять свої голівки вінками швидше.

(Під час конкурсу ведуча розповідає про вінки.)

Ведуча. На Трійцю всюди можна було бачити юних українок, темні і світлі голівки яких прикрашали різнобарвні вінки.

            Вінок із живих квітів — символ молодості, вроди, чис­тоти. Дівчата дуже старанно добирали квіти до вінків. Кожна квітка щось символізувала. Незабудка — пам'ять; волошки — довіру; фіалка — скромність; айстра — сум; мак — удачу; барвінок — солодкий спомин, палку любов; м'ята — вогонь почуттів. Любисток міг роз­палити кохання, траву «липник» вплітати, щоб хлопці «липли», полин захищав від русалок.

«Два лідери»

Двоє гравців одним олівцем малюють сюжетну картинку, не роз­мовляючи, і не домовляючись попередньо. Потім потрібно разом назвати картинку і поділитися відчуттям: як малювалось, які були труднощі, хто був ведучим, чи можуть ужитися разом два лідери.

«Подорож до музею»

Команди отримують набори репро­дукцій (5—6 репродукцій для кож­ної команди) та картки з написа­ми «портрет», «натюрморт», «пей­заж», «ікона». Команда повинна правильно та якнайшвидше визначити жанр картини та розташувати репродук­ції відповідно до карток.

«Прикрасимо посуд»

Кожна команда отримує фотогра­фію або ілюстрацію із зображен­ням квітки (у кожної команди своя) і листочка (форми квіток і листочків повинні бути простими), а також шаблон будь-якого побутового предмета (чашки, тарілі, вази тощо). Команди мають створити орнамент з наданих зображень (діти самі стилізують рослини) і прикрасити ним шаблон посуду. Переможцем вважається команда, яка першою закінчила роботу й пра­вильно склала орнамент з наданих зображень.

«Загадковий лист»

Команди отримують шаблони у формі яйця і за допомогою символів малюють побажання, які написані на зворот­ньому боці шаблона.

Наприклад:

1.  Бажаю не хворіти й захищу вас від нещастя та злого ока. (Малюнок солярних знаків)

2.            Вітаю з новохрещеним. (Ма­люнок риби)

3.            Бажаю багатого врожаю. (Рослинні символи, зображення засіяного поля)

4.            Бажаю довголіття. (Геометричні символи, безконечник)

Для того щоб дітям легше було виконати це завдання, вони можуть користуватися своїми словнич­ками, де записані та замальовані писанкарські символи.

«Хто на портреті ?»

            Ведучий показує портрети художників, а команди відгадують. Хто більше і швидше назве, той переміг . (Марія Приймаченко, Катерина Білокур, Тарас Шевченко, Олекса Новаківський, Анатолій Покотюк, Ван Гог, Леонардо да Вінчі, Роман Сельський…) 

«Бюро знахідок»

Команди отримують конвер­ти з розрізаними репродукціями. Перемагає команда, яка першою правильно складе зображення. Завдання можна ускладнити, якщо запропонувати командам скласти невеличку розповідь про побачене на картині. Розповіді можуть бути як серйозними, так і кумедними

«Упізнай картину»

Командам роздають описи картин (з цими картинами учні знайоми­лись на уроках образотворчого мис­тецтва), які вони повинні впізнати й правильно назвати твір. Завдання можна ускладнити: відгадати назву твору та автора цієї роботи. Цей кон­курс можна провести, як конкурс-пантоміму. Кожна команда за допо­могою пантоміми показує суперни­кам, що саме зображено на картині, а команда-суперник повинна від­гадати, про яку картину йдеться, і назвати автора цієї роботи.

«Упізнай художника»

Оснащення: картки з репродукція­ми картин ( можливі підписи під зображення­ми, з яких необхідно обрати прізви­ще художника). Командам видають репродукції декількох картин одно­го з художників (для кожної коман­ди свій художник). Ознайомившись із репродукціями, команди повинні назвати ім'я художника.

«Пам'ятки старовини»

Команди отримують картки з опи­сами певних пам'яток архітектури, скульптури тощо. Ознайомившись з описами, команди повинні назва­ти ці пам'ятки. Також можна запропонувати вига­дати кросворди з назвами пам'яток старовини.

«Умілі руки»

Демонстрація колекцій одягу з того, що може бути завжди під рукою — папір, обгортки від цукерок, пласт­масові пляшки, поліетиленові паке­ти тощо.

Команда, яка демонструє одяг, має розповісти про задум і обгрунтува­ти вибір матеріалу для своєї колек­ції, придумати девіз колекції. (Конкурс моделей одягу)

«Бабусина скринька»

Учасники конкурсу під музику демонструють свої костюми (підго­тувати костюми вони мали вдома) та розповідають про їхню історію (це може бути річ-довгожитель, яку носила ще мати або бабуся (дідусь) дитини, або ж сучасна сукня, яку перешили з бабусиної тощо). (Конкурс моделей одягу)

Кросворд

Завдання: роз­гадувати кросворд. У конкурсі беруть участь по троє учасників від кожної коман­ди. Ведучий зачитує запитання, представники команд розгадують кросворд (кожна команда - на своєму ар­куші).

(Турнір).(Журі оцінює швидкість і правильність відповідей кросворда).

« Домалюй»

        Завдання: домалювати елемент, зображений на дошці чи картках,  відповідно до того, що учні побачили в комбінації ліній. («Зернятко» - елемент петриківського розпису).

У кого вийде найцікавіше зображення?

Скільки різних зображень можна побачити в одному елементі?

Завдання можна урізноманітнити – за заданою лінією намалювати певні зображення: листочка, птаха, метелика.

«Дерево життя»

Завдання: намалювати дерево свого життя за такою схемою:

- коріння — мета і зміст вашого життя;

- стовбур — ваше уявлення про себе;

- гілки — якості, які ви хотіли б мати, ваші мрії та бажання;

- плоди — якості, які ви вже маєте, здійснені мрії та бажання.
            Обговорити з учнямими «дерева життя», виявляючи загальні тен­денції та роблячи висновки. Спробуйте підвести учнів до думки – яка мета нашого життя.

«Найкращі кольори»

Підготувати і роздати кожному десять різнокольоро­вих квадратиків. Завдання: розставити квадратики за колір­ними уподобаннями. Тобто на перше місце учні повинні поставити квадратик того кольору, що їм подобається найбільше, і т. д.

Потім пояснити, чому ті чи інші кольори подо­баються їм більше або менше.

«Відтінки кольору»

Завданя: Написати всі відтінки кольорів, які їм відомі (наприклад: пурпуровий, бежевий, бордовий, колір морської хвилі, сріблястий,

яскраво - червоний, багряний, червоний, колір хакі, палевий, кавовий, шоколадний, колір слонової кістки, сталевий, золотавий тощо).

«Колір музики»

Завдання: Намалювати під спокійну музику колірні картини. Можна запропонувати для прослуховування кілька музичних уривків. Потім малюнки дітей склею­ються в загальну колірну картину.