Скульптор Григорій Кузневич

 

НАУКОВА РОБОТА

Автор: Шклянка Катерина Василівна, учениця 11-Б класу Сокальської гімназії імені Олега    Романіва,            слухач Сокальської МАН учнівської молоді  (2017 р.)

         

 Науковий керівник: Владичко Ольга Петрівна, учитель мистецтвознавства Сокальської МАН учнівської молоді

ІІІ місце в області

ОСОБЛИВОСТІ СКУЛЬПТУРИ ГРИГОРІЯ КУЗНЕВИЧА У МІСТІ СОКАЛІ

Гри́горій Ми́китович Ку́зневич (30 вересня 1871, с. Старе Брусно - 9 січня 1948, с. Ганачівка, Перемишлянський район, Львівська область) — українській скульптор, майстер монументально-декоративної скульптури.

Григорій Кузневич – бруснянський майстер різьби по каменю. Спочатку ліпив фігурки тварин з глини, згодом почав практикувати  різьбу по дереву та каменю. Завдяки архітектору Ю. Захарієвичу навчався у Львівській художньо-промисловій школі.  Перші скульптурні твори створені у різьбярській майстерні скульптора Ю. Марковського: пам’ятник Яну Кілінському, «Фортуна звеличує працю». З благословення Митрополита А. Шептицького  в 1899-1902 рр. навчався в Римській академії красних мистецтв. На формування молодого митця мали вплив твори епохи Відродження та антична скульптура. Чудовими втіленнями цього захоплення стали «Перший хлібороб» та «Гончар». Створив   алегоричну композицію, яка  сьогодні прикрашає портал Львівського  головного залізничного вокзалу. Шевченкіана Кузневича була одна з найбільших, яка виділялася своїми глибоко реалістичними якостями.

З 1904 року головним джерелом доходу скульптора стали роботи на замовлення церкви, тому що клієнти найчастіше вимагали «дешевих робіт, а не художніх творів».

В ході дослідження було встановлено, що галицький скульптор Григорій Кузневич приділяв увагу пишному декоративному оздобленню фасаду будівель та інтер'єрів. Останні роботи з найкращих скульптур у творчій спадщині майстра були створені у 1904 році (фігура Христа, який благословляє та статуї Св. апостолів Петра і Павла), які і сьогодні прикрашають вхід до  Катедрального храму  Св. апостолів Петра і Павла у м. Сокалі. Також в 1905 р. декорував відділення державного казначейства, колишня ощадна каса: пишні гірлянди-фестони, скульптурні маски-маскарони, зображення рогів достатку, фортуни та бджіл символізують багатство й достаток мешканців Сокаля.

РОЗДІЛ 2

СКУЛЬПТУРНІ ТВОРИ ГРИГОРІЯ КУЗНЕВИЧА  У СТИЛІ ГАЛИЦЬКОГО КЛАСИЦИЗМУ В МІСТІ СОКАЛІ 

          З розвитком культурно-просвітницької діяльності інтелігенції на Лівобережжі, духовенства – на західних землях України в мистецтві поширюється новий стиль – класицизм. Основою класицизму служило античне мистецтво. Однак, на відміну від Відродження, класицизм перейняв лише зовнішню форму. Важливішим було декоративне оздоблення. Скульптура епохи класицизму була покликана прикрашати інтер'єр будинку, служити ідеальним зразком, бездоганною насолодою для погляду.

Класицизм у Відні не набув повного розквіту і скульптура мала казенний відбиток, виконуючи роль декоративного придатку до архітектури. Таким новий стиль увійшов у львівське середовище і не став "великим стилем". Нова адміністрація, офіційно заохочуючи зміни художнього стилю, не сприяла піднесенню в скульптурних рельєфах високих патріотичних ідей чи героїчного тлумачення образів у композиціях на античні теми. Тут відкидалися поширені в класицизмі інших країн не лише ідеї мужнього служіння батьківщині, теми боротьби за її незалежність, образи громадянської доблесті, а навіть теми людського страждання та прагнення свободи. Найзручнішим видавалося тоді приділяти увагу пишному декоративному оздобленню інтер'єрів.   Друга велика тема львівських скульпторів — творення надмогильних пам'ятників, що поширилась на межі 18 - 19 ст. в Європі [4].

          Отже, галицька скульптура це – монументальні статуї і рельєфи, які використовують для оздоблення будівель та інтер’єрів. 

             2.1. Монументальна скульптура Г. Кузневича на фасаді Катедрального                                                 храму Св. апостолів Петра і Павла

          У кінці 19 на початку 20 століть у Сокалі  запланували збудувати більшу церкву, бо в старій церкві парафіяни вже не поміщались. На 1909 рік населення міста із Забужжям і Бабинцем становило – 2947 греко-католиків (українців), 2452 латинника (поляків), 3272 жида. Новим храмом для міста мав стати храм Верховних Апостолів Петра і Павла. Задум побудови нової церкви в кінці  19 століття запропонував о. Олександр Зубрицький (1878-1887). Ідею побудови нової церкви підхопили міщани і парох  о. Миколай Роздільський (1879-1896). З приходом до Сокаля нового пароха  о. Ореста Чеховича (1898-1902), куплено землю на вулиці Львівській (тепер митр. Андрея Шептицького) у Василя Боярського, Терези  Хмельовської  та  Пелагії Уласевич за 15 тисяч корон.

          Головна  міська  церква  споруджена  на  кошти  парафіян за сприяння отця Василя Левицького у 1904-1909 роках  за  проектом  архітектора В. Нагірного. Собор звертає на себе увагу своїми розмірами й репрезентативною помпою.

          Підрахували, що вартість церкви – 240 тисяч корон. Повітова рада виділила для будівництва 3 тисячі, громадські організації – 600, австрійський цісар Франц-Йосиф – 4000 корон. Значну суму – 39  тисяч – внесли  парафіяни.  Ще  більшу – 55 305 корон – Рада християнська  м. Сокаля. У місті не було жодної родини, яка б не зробила пожертви на будівництво церкви. Та цих грошей теж не вистачило, тому 30 тисяч корон довелось позичити в банку.

У 1904 році  Григорій Кузневич створив для новозбудованої церкви кам’яні монументальні статуї Св. апостолів Петра і Павла. Скульптури із підписом Григорія Кузневича розмістили між мармуровими колонами, які і сьогодні прикрашають парадний вхід до церкви. Фігуру Христа, який благословляє, розмістили над тимпаном фронтону. Це останні роботи з найкращих скульптурних творів у доробку майстра (Додаток Ж).

Про велике значення святих апостолів для нас говорить слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький. «Апостоли в повному значенні того слова, - каже він, - є нашими батьками по вірі. Через їх руки Бог дав людству й кожному народові у християнській Церкві все, що належить до Божої апостольської традиції. У своєму аскетичному житті, як і в проповіді, не можемо, отже, забувати, що все маємо з їхніх рук. Їх апостольським трудам, їх молитвам завдячуємо все, що маємо» [2].

          Християни Православної Церкви вшановують пам`ять  Святих первоверховних апостолів Петра й Павла, будують на їхню честь храми, прославляють у псалмах, пишуть  ікони, підносять до них молитви за свою країну, за здоров’я, за тих, хто відійшов у вічність. З великою урочистістю святкують їх 12 липня.

          Створюючи статуї апостолів Петра і Павла з каменю, Григорій Кузневич дотримується древніх передань, що достатньо точно описують їх зовнішність та зображують в іконографії з атрибутами, що характеризують важливі події їхнього життя.

          Скульптор, зберігаючи християнські традиції створив апостолів у античному вбранні (хітоні та гіматії) та сандалях.

          Так перед нами постає прямолінійний запальний апостол Петро,  у якого великі очі, широке обличчя, коротке кучеряве волосся та кругла коротка борода, в руках тримає два ключі від раю та пекла. Апостол Павло серйозний, розважливий –  видовжене обличчя, великі очі, голова спереду без волосся та довга пряма борода – зображений з мечем, який у його руках є символом перемоги над смертю (Додаток Ж).

          Сакральні скульптурні зображення святих апостолів в основному парні. В сучасній православній свідомості образи апостолів взагалі злилися в єдине ціле. Тож слова, сказані про Петра і Павла блаженним Августином понад п'ятнадцять століть тому, звучать актуально як ніколи: «Один день був призначений для святкування мучеництва двох апостолів. Але ці двоє були одним цілим. Хоча їхні мучеництва відбулися у різний час, вони були одним цілим».

Традиційним є і композиційне розміщення скульптур Кузневича, так зване «Дарування закону». Де по обидві сторони від Христа зображували апостолів Петра і Павла, як символ соборності Церкви.

          Верхню частину фасаду, що має вигляд трикутника прикрашає фігура Христа. Під нею на фронтоні розмістили напис: «Прідітє ко мнє всє страждущіє і обрємєньонниє і я успокою вас». Монументальна статуя Христа має подібні ознаки із скульптурними творами  Бертеля Торвальдсена -  скульптора Данії. Через брак коштів громада  Сокаля відмовилась від статуї, її віддали назад митцю. Цю роботу в 1908 році Кузневич встановив на могилі  банкіра Артура Шеленберга. З часом на прохання парафіян Сокаля Григорій Кузневич повторив фігуру Христа. 

2.2.     Монументально-декоративна скульптура галицького класициста  на фасаді будівлі казначейства (ощадної каси)

          У Сокалі Григорій Кузневич також оздобив будівлю ощадної каси, нині казначейства, в стилі галицького класицизму (Додаток З). Серед окрас – статуя «Фортуни», роги достатку, бджоли, жіноча голівка із зав’язаними очима та інші елементи, які символізують ощадність і таємницю зберігання [1, с. 260].

          В 1892 році Григорій Кузневич створює свою одну з найвідоміших робіт: статую «Фортуна» на будинку Галицької ощадної каси (співавтор Юрій Марковський).

          «Фортуна»  — давньоримська богиня вдачі, щастя та щасливого випадку.

           Шанували «Фортуну» як — «долю сьогоднішнього дня», «цього місця», «приватних справ», «громадських справ», «доброї долі», «злої долі», «чоловічої долі», «милостиву» та інше. Вона зображувалась на монетах майже усіх римських імператорів.

          Фортуну – жіночу фігуру з рогом достатку і з веслом, як «керманича людського життя», зображували на колесі або кулі (символ мінливості щастя) з пов'язкою на очах.

          В оздобленні головного фасаду одноповерхової будівлі казначейства, симетрично відносно вертикальної осі, Григорій Кузневич використовує декоративну ліпнину, залежну від функційного призначення споруди (ощадної каси) (Додаток І, Ї).

          Ліпнина - архітектурні деталі, прикраси та скульптурні вироби (фігурні, орнаментальні), якими  прикрашають фасади й інтер’єри споруд. Декоративні деталі, що виступали з площини стіни, робили з гіпсу і фарбували білою фарбою.

          Досить масивним виглядає з під даху карниз будівлі, який прикрашений орнаментальним фризом (пальмета). Карниз підтримують масивні геометричні кронштейни. 

          Яскравою прикрасою фасаду будівлі казначейства  є два симетричні  відносно вертикальної осі ризаліти. Це частина будинку, яка виступає за основну лінію фасаду від фундаменту до даху та підсилює фасад будівлі.

          Ризаліти будинку оздоблені пілястрами (плоский виступ у стіні будівлі у вигляді колони), які виконують декоративну роль.

          Ризаліти  та пілястри будівлі казначейства Кузневич оздобив декоративною ліпниною у вигляді листя аканту, волют та медальонів.

          Акант (аканф), або ведмежа лапа — це стилізоване декоративне зображення зубчатих листків рослини аканту, що вживалося у різноманітних орнаментальних композиціях. Широко застосовується в архітектурі  ренесансу, бароко і класицизму та символізує вічне життя і безсмертя душі.

 Медальон в архітектурі це – прикраса або пам’ятний знак круглої або овальної форми.

Прикрасою мансардового даху будівлі є люкарні – овальні вікна та дві волюти (архітектурно-декоративна деталь у формі завитка, всередині якої розміщено око волюти) по боках, які завершують ризаліти будівлі.

          Знизу овальні вікна-люкарні Григорій Кузневич оздобив пишними гірляндами-фестонами (перевиті стрічками гірлянди із лаврового листя). Зверху – масками маскаронами (скульптурні барельєфні прикраси у формі голови людини, тварини чи фантастичної істоти).

          Люкарна опирається на простої форми аттик (стінка, що міститься над карнизом і завершує споруду), що оздоблений рельєфною композицією: на гілках з лаврового дерева розміщений герб королівства Галичини і Володимирії ( таку назву мала частина території України) (Додаток І).      

Зверху аттик прикрашають міфічні істоти та бджоли. Бджоли – символ достатку та заощаджень.    

           Роги достатку – символ достатку та невичерпного багатства (давньогрецька міфологія) використовували для успіху господарів.

          З давніх часів вікна були важливою прикрасою фасаду будівлі. Арковидні вікна на будівлі казначейства також прикрашені декоративною ліпниною: по верху – сандрик (невеликий карниз над вікном) оздоблений  листям аканту; по низу – під карнизом вікна  розташована гірлянда в центрі з орнаментом пальмети. Карниз вікна підтримують дві пілястри оздоблені листям аканту.

          Парадний вхід в будівлю прикрашає скульптурна жіноча голівка із зав’язаними очима.

Отже, галицький скульптор Григорій Кузневич приділяв увагу пишному декоративному оздобленню фасаду будівель та інтер'єрів. В 1892 році Кузневич створює свою одну з найвідоміших робіт: статую «Фортуна» на будинку галицької ощадної каси (співавтор Юрій Марковський).

Останні роботи з найкращих скульптур у творчій спадщині майстра були створені у 1904 році (фігура Христа, який благословляє та статуї Св. апостолів Петра і Павла), які і сьогодні прикрашають вхід до  Катедрального храму  Святих апостолів Петра і Павла в м. Сокалі.  Також в 1905 р. декорував будівлю ощадної каси, тепер відділення державного казначейства: пишні гірлянди-фестони, скульптурні маски-маскарони, зображення рогів достатку, фортуни та бджіл символізують багатство й достаток мешканців Сокаля.