Автор: Наумчук Олена, учениця 11-А класу (2013р.)
Сокальської гімназії імені Олега Романіва,
слухач Сокальської МАН учнівської молоді
Науковий керівник: Владичко Ольга Петрівна,
вчитель мистецтвознавства Сокальської МАН
ІІІ місце в області
КРЕДО ЖИТТЯ ТА ТВОРЧОСТІ АНАТОЛІЯ ПОКОТЮКА
РОЗДІЛ 2
ХУДОЖНІ ТВОРИ АНАТОЛІЯ ПОКОТЮКА У МИСТЕЦЬКИХ ЦИКЛАХ
2.1. «Всесвіт. Життя. Розум»
Ще на зорі своєї творчості, в роки тоталітаризму та духовного застою, митець намагався зануритись у глибинні сутності Буття, пізнати Істину побудови Всесвіту, осягнути природу Вселенського Світла. Творчий доробок Анатолія Покотюка періоду 80-х років минулого століття знаменує мистецький цикл «Всесвіт. Життя. Розум», основу якого становили численні твори, присвячені темі космосу та людям, що намагалися пізнати неосяжні глибини його зоряного безмежжя. У 1979р. з’являються такі твори: «Життя - прекрасна мить», «Вічність», «Ціолковський», «Гімн праці», «Гімн Розуму», «Гімн Людині» та інші. Глядачі, роздумуючи над картинами, пізнають філософію митця, закони усього сущого, закони Великого Ритму Життя, за якими живе автор і про які нам розповідає. Він досліджує співвідношення між минулим і майбутнім, намагається зрозуміти стосунки живого, сучасного світу, зі світом майбутнього. (див. додаток В)
2.2. «Людина. Земля. Всесвіт»
Кожен твір творчого циклу митця «Людина. Земля. Всесвіт» - це повість про нас, про наш світ, модель усіх наших нещасть. Мабуть допоки людина не усвідомить зла, то не зможе його ліквідувати. Ми зможемо боротися з нашим горем, розв’язувати наші проблеми тільки тоді, коли їх усвідомимо. Художник А. Покотюк вважає: що більше Добра, то прекрасніше і досконаліше Людство, планета Земля [5]. (див. додаток В)
2.3. «Тарас Шевченко – Апостол Правди і Світоч Духу»
В експозиційній залі "Тарас Шевченко - Апостол Правди і Світоч Духу", знаходяться унікальні видання творів великого Поета: Кобзарі (Санкт - Петербург, 1867 та Женева, 1878 років), найменший Кобзар (Краків, 1940 року), а також повне видання творів Шевченка (Львів, 1936 р.) тощо[4]. На тлі цих безцінних експонатів вирізняється рукотворний образ Кобзаря в численних мініатюрах, старанно виплеканий Анатолієм Покотюком ще й тому, що для Шевченка Бог поєднав три іпостасі: волю (духовність), жінку-матір та Україну. Здається, всім відоме це тремтливе ставлення Кобзаря до жінки-матері, що уособлює у собі матір Христа Марію. Шевченкова Україна - не менш значуща духовність образу, іпостась того Бога, що зберіг у собі та своїх творах: "Я так її, я так люблю Мою Україну убогу!", писав він. Його праправнук по лінії брата Йосипа Микола Лисенко в листі до Анатолія Покотюка висловив щиросердечні побажання "духовного розквіту і сили в поглибленому вивченні шевченкіани". Художні твори циклу, а саме: «Заповіт» , «Т. Шевченко»(мініатюра), «Пророк», «Не вмре , не загине…», розкривають велич геніального сина України, Пророка, Просвітителя, Всевишнього Посланця для спасіння нації. (див. додаток Г)
2.4. « Ісус Христос – Найвеличніший із Синів Людства»
Художні твори митця циклу "Син Людський", "Хто вірує в мене, той вірує в Отця Небесного", "Я Світло Світу", "Уста небесні кажуть", "Я син землі во ім'я Істини Небес" відтворюють релігійно - філософське бачення та думки Анатолія Стратоновича про те, що "ми повинні кожен особисто прийняти Ісуса Христа як свого Спасителя і Господа. Тільки тоді будемо знати з досвіду Божу Любов та його план для нашого життя". Він стверджує, що Преображенний Христос любов’ю обіймає всіх своїх Братів, інших Великих Обранців, які передували Йому і були подібні до Нього променями Живого Слова. У своїх творах митець проводить паралелі між страдницькою долею України і тернистим шляхом Ісуса Христа. Тому центральне місце в його творчості відводиться образу Вчителя («Найвеличніший», «Свята Плащаниця», «Терновий вінець», «Й поніс свій хрест», «Через Голгофу і розп’яття… ) [4]. (див. додаток Д)
2.5. «Під покровом Божої Матері»
Основу збірки становлять твори на християнську релігійну тематику, серед яких домінують твори, присвячені образу Божої матері, що об’єднані в широкий експозиційний цикл «Під покровом Божої Матері» («Оранта», «Неопалима купина», «Княжівська Божа Мати», «Почаївська Божа Мати», «Чорнобильська Божа Мати», «Волинська Богоматір». Пластичними засобами художнього дерева митець ретроспективно відтворює візуальний ряд найшановніших українських ікон Богородиці, чимало з яких є чудотворними. Чудодійна енергетика наповнює й більшість ікон, створених руками Анатолія Стратоновича Покотюка. Здебільшого, зберігаючи в загальних рисах основну іконографічну схему відомих ікон, митець вміло і творчо інтерпретує їх, а, подекуди, й органічно доповнює інформативно насиченими образно- символічними виставками. Вдало підібрана графічно та живописно виразна структура деревини в поєднанні з накладною різьбою додають особливого художньо-пластичного звучання образам Богородиці та маленького Ісуса. (див. додаток Е)
2.6.«Богородичний цикл ікон»
Вся символіка, яку митець використовує у Богородичному циклі, доповнює християнський зміст, не порушуючи віро-начальної природи ікон, а навпаки – підсилює її [4]. Закарбоване в авторській іконі Боже диво Анатолія Покотюка увібрало ту Одвічну Істину материнської любові, що споконвіку її уособлювала кожна земна мати, праобразом якої вважали Небесну Матір. Ще наші пращури, трипільці, свято шанували жіночі божества Рожаниці. Це були давньоукраїнські першо-богині родючості, небесні "Господині Світу", покровительки роду, сім'ї та домашнього вогнища. Вони вдень і вночі оберігали кожну матір та її дітей від злих сил, а також мали таємничий зв'язок із зірками. Душа людська нашим предкам уявлялася як іскра небесного вогню, зірка, яку Бог запалював при народженні дитини і гасив, коли людина помирала. Ці давні вчення наших праотців дивовижним чином перегукуються з творчістю митця. Художник уже створив понад 50 ікон Богородичного циклу. Вони освячені в храмах України, зокрема Сокаля, і на Святій Землі, у Ватикані і є окрасою Пантеону Богородиці в м. Сокалі [3, с.4]. (див. додаток Є)
2.7. «Чудотворна Сокальська Богородиця»
Найвеличнішою постаттю в «Богородичному циклі ікон» є образ чудотворної ікони "Сокальської Божої Матері". Треба віддати належне: уславлення нашої святині справа талановитих рук Анатолія Покотюка. Роздумуючи про значення молитви в житті кожної людини, мимоволі звертаємось саме до Матері Божої. І як тільки Її не називають в народі: Пресвята Богородиця, Пречиста Діва Марія, Непорочна Діва. А скількома незліченними "статусами" Її увінчано: Помічниця в дорозі, Матір Милосердя, Матір Неустанної помочі, Мати Утішителька. Величають Її Кристинопільською, Зарваницькою, Гошівською, Підгорецькою, Люрдською, Белзькою, Сокальською, тощо.
Наша ікона особлива (чудотворна!), бо зцілила багато відомих людей. Серед них єпископ Холмський, ієронім Язловецький, староста Сокальський, мати графа Яна Острозького, одного з засновників монастиря оо. Бернардинів. У Ватикані і досі зберігаються спогади очевидців про чудесні зцілення іконою смертельно хворих краян.
Ікона Матінки Божої. Вперше згадка про образ Сокальської Богородиці датується 1612 роком у "Хроніці" Монастиря. З українського рукопису її було перекладено на польську мову. А в одному з гімнів на честь Сокальської Божої Матері значилось:
Мали Тебе в церкві руських обрядів священики,
Колись Ти чуда чинила, як ласкава Пані.
Спалив церкву татарин і не пошкодив дуже,
Бо Твій образ був цілий в жаркому попелі.
Посвячення костелу як Храму Матері Божої Умиління (Потішення), в якому і знаходилась українська святиня, відбулось14 червня 1619 року. Ікону Сокальської Богоматері розмістили в прикрашеному олтарі зліва, а Службу Божу провели польською та українською мовами. Роль святині в той час була настільки величною для нашого міста, що татари 1655 року, боячись Божого гніву, відмовились від штурму костелу. А1680 року о. Ян Капістран Юркевич уподібнив Сокальський кляштор до Лорето в Італії, Монсарето в Іспанії і Ченстохова в Польщі. Наступного століття, 8 вересня 1724 року, відбулась коронація Сокальської Чудотворної Ікони. Її проводили архієпископ Львівський Ян Скарбек, Єпископ Холмський Ян Шанявський і Єпископ Йосиф Левицький. Через 120 років того самого дня, 8 вересня 1848 року, було посвячено вже новий образ Божої Матері Сокальської, написаний на зразок старого львівським художником Машковським. На жаль, попередній первообраз ікони знищила пожежа 1843 року. Століттям пізніше, 1951 року ікону евакуювали до Кракова, де її зберігали в каплиці костелу оо. Бернардинів [7, с.207]. А на одвічне храмове свято Сокальської Матері Божої Потішення 8 вересня 2002 року оновлену чудотворну ікону перенесли з Кракова до костелу св. Станіслава Костки в місто Грубешів, яке і донині виконує роль Санктуарію ікони Сокальської Божої Матері Потішення. От яка строката історія народження цього дивовижного образу, до уславлення якого доторкнулись талановиті руки Анатолія Стратоновича[4]. (див. додаток Ж)
2.8. «Свята Україна»
Любов художника до Бога й України спонукала його до створення циклу творів «Свята Україна». Напевне, тому провідною темою творчості Анатолія Стратоновича за останні роки став цикл саме цих робіт. Чимало з них присвячені історії українського народу: "Тризуб - Знак святого Духу", "Феномен вічності Святої України", "Непереможна сила Духу Святої України", "Святі українські землі, моліть Бога за нас". Автор показує духовний феномен, етнічну самобутність українського народу, його генетичні пракорені.
Митець спромігся на ще одну цікаву роботу, - мініатюрний пантеон образів великих українських просвітителів: Тараса Шевченка, Григорія Сковороди, Івана Франка, Лесі Українки, видатних діячів та історичних постатей України, тощо. Ці твори вражають незвичайним поєднанням мініатюрності і величності втілених у них релігійно-філософських тем та ідей. Дивує філігранно витончена технологія творення картин, майстерне виконання найменших відтінків і візерунків волокон у різних породах дерев для втілення цих творчих задумів. В роботах відтворені святі образи і філософія апостолів та інших, хто віддав в жертву своє життя та полум’яне серце в Ім’я святої незалежної України. [6, с.14]. Праведним мирянином та відданим патріотом своєї землі, свого народу митець виступає у роботах даного циклу і вболіває за національну самобутність та самоідентичність. (див. додаток 3)
2.9. «Одкровення про історію світу»
На основі дослідження "Одкровення св. Івана Богослова" та інших релігійних творів майстер створив низку праць, де відтворив образ Первосвященика Бога Всевишнього Мельхиседека, Того, хто з'явився Св. Івану Богослову на острові Патмос і дав Одкровення. Серед обраних учнів Ісуса апостол Іван займає особливе місце. Він апостол ЛЮБОВІ з величною місією донести найсвятіші таємниці Слова Божого…Нині, що Воно є для нас, це Боже Слово? Колись давно люди були менш освічені та поінформовані, але спілкувались іншою мовою, ЛЮБОВІ, бо це Боже Слово жило в людині споконвічно. Хвилини радості та миті смутку, роботу і перепочинок, праведне життя й гріховні напасті - все це переживала ЛЮДИНА з молитвою на устах, спрямовуючи свій погляд в Небо. А коли було особливо важко, першим згадували Бога та відкривали Йому серце, аби у сповіді та молитві скріпити свою віру. Людське серце завжди було сховищем для Божого Слова, а людина була його носієм і тим рушієм, що продовжував рід людський. Потрапляючи до серця віруючої людини, це Слово Боже завжди давало свої щедрі плоди і множилось. І неважливо як, - крізь палітру художника, ноти композитора чи візерунки різьбяра.
Немає коментарів:
Дописати коментар